Весь час в цьому житті ми щось або когось шукаємо:
Чоловіки-жінок, жінки-чоловіків.
А Господа Христа? Його ми обминаємо
Й Його любов, прибиту на хресті.
Хто так любити може нас, скажіть, в житті цьому?
Хто із людей: жінок, чоловіків?
То ж чи достойно любимо і служимо Тому,
Чия любов сильніша любові всіх людей усіх віків?
Прости,Господь,за пошуки мої марнотні всі.
Я вільна у Тобі й спокійно можу жить.
Моя хвала , моя любов хай буде вся лише Тобі.
Я вірно Тобі, віддано хочу,Господь, служить.
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 7557 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?
