Доколе, Господи, будешь забывать меня?
Доколе будешь скрывать лицо Твоё?
Доколе мне слагать советы в моей душе?
Доколе скорбь будет в сердце моём?
Призри, услышь меня, - 2р.
Господи, Господи, Боже мой!
Просвети очи мои да не усну я,
Пока не посетишь, Господь, мой дом.
Да не усну я, да не усну я,
Пока не посетишь, Господь, мой дом.
Да не скажет враг, - 2р.
Да не скажет: «Я одолел её»
Я ведь уповаю,-2р.
Я ведь уповаю на Бога моего.
На Бога моего,- 2р.
Я ведь уповаю на Бога моего.
На Бога моего,- 2р.
Я ведь уповаю на Бога моего.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
